Низький уклін тобі дитино! Прославмо Героя! За любов до України 16-му хлопцю вибили всі зуби і 5 разів стрілялu у голову!



Сталіна та Віктор Чубенки – жителі міста Краматорська. Щороку вони відвідують с. Лішня, що у Тернопільській області.

Там відбувається Всеукраїнська проща для родин загиблих військовослужбовців та Героїв України. До Рівного родина приїхала вперше. Їх запросив рівненський поет Олександр Берестяний. Чоловік пише поему про Степана – їхнього сина, Народного Героя України.

Степан Чубенко – Народний Герой України, який захищав рідну країну без зброї, а словом і спражнім патріотизмом. У липні 2014 року школяра схопили бойовики проросійської терористичної організації «ДНР». Сталося це у Донецьку. Причиною затримання стала – жовто-блакитна стрічка на рюкзаку та шарф футбольного клубу «Карпати», який знаходився серед речей. Бити неповнолітнього хлопця бойовики почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після страшних катувань розстріляли. Шістнадцятирічного юнака, воротаря футбольного клубу «Авангард» позбавили життя за проукраїнську позицію.

Батьки Степана розповідають, яким був їх син. Вони не ідеалізують його, кажуть, приємно, що про Степана пам’ятають в різних куточках нашої країни. ” Він був бешкетником. З ним, може не завжди було спокійно, але завжди весело. Він не був відмінником: отримував і 11-12 балів з предметів, міг і 5 балів принести.

Стьопа займався греко-римською боротьбою і був призером обласних змагань. Потім почав грати у футбол. З друзями в Краматорську заснував Лігу КВК. Допомагав дитячому будинку “Антошка”. Я йому казала, що може там і працевлаштуйся. На що Стьопа сказав, я їх всіх усиновлю тоді. Він був живчиком. Поспішав жити…”

Коли розпочалися події на Майдані, він не залишався осторонь, займався волонтерством. Степан, каже його мама, мабуть, більше розумів, що відбувається, аніж деякі дорослі. Школяр хотів захищати Україну, однак через юний вік робити це фізично можливості не було.

“Помер він теж, як справжній патріот України, син витримав тиждень жахливих катувань. Його вважали учасником “Правого сектору”. Свідки розповіли нам, що Стьопа мовчав, не просив пощадити його. Жінка, яка просила не вбивати дитину почула від боєвиків таке: “Ага, дитина. Такі діти, як він, давали нам жару в аеропорті”. Вони боялися 16-тирічну дитину, яка не мала зброї. Випустили у сина 5 куль. Він був із зав’язаними руками і ногами, обличчя закрите футболкою.”

Рідні Степана вірять, що саме страшна смерть Степана і їх дії після, змогли покласти край діям бандформуванню “Керч”, яке знущалося, викрадало і вбивало людей. Троє вбивць заочно засуджені до пожиттєвого терміну ув’язнення. Вони перебували на території Росії, наша ж держава “провалила” екстрадицію.

“Вони до цього часу вільно живуть і гуляють на волі, але це поки що…Від Бога не втечеш.” На честь Степана Чубенка у Краматорську був організований футбольний турнір, що проводиться щорічно з 2015 року. Школа, де навчався Степан, теж названа на його честь.

У 21-й окремому мотопіхотному батальйоні «Сармат» є БМП із надписом “Степан Чубенко. Ми пам’ятаємо.” Одна із вулиць селища Зайцеве названа на честь Степана. Про хлопця пишуть книжки, у Краматорську, в музеї є зала Героїв, які віддали своє життя за мирну неподільну Україну. Там серед інших борців полеглих за нашу державу є інформація і про Степана Чубенка. Пам’ятаймо і ми.